Максим Багреєв і «Кратія»: як фуфломіцини потрапляють на полиці українських аптек?
В деяких випадках ці потоки «лівих», тобто вкрадених у держави і людей, грошей тільки збільшилися. Приклад – ринок лікарських препаратів. Для того, щоб зрозуміти, про що йдеться, потрібно дати коротку довідку. Справа в тому, що імпортні лікарські препарати, які ввозяться в Україну, повинні пройти процес сертифікації на відповідність нормам, які законодавство нашої країни пред’являє цим препаратам. Грубо кажучи, потрібна довідка про те, що таблетка або ампула з лікарством є саме таблеткою або ампулою з лікарством, а не «фуфломіцином».
Зрозуміло, що такий експертний висновок хтось повинен давати. І ось саме в цій сфері сертифікації лікарських препаратів деякі дуже розумні громадяни побачили для себе можливість заробити немалі гроші. Один з них – Максим Багрєєв, який зареєстрував цілий ряд фірм, які й видають сертифікати на ввезені в Україну лікарські препарати:
Максим Володимирович прямо або через підставних осіб володіє ТОВ «Кратія» і кількома афільованими з цим ТОВ компаніями: «Кратія легал», «Кратія іллігал», «Бюро Кратія», ТОВ «Кратіа», ТОВ «Професійні регуляторні послуги», ТОВ «Хелскеа», ТОВ «Калина медична виробнича компанія», ТОВ «Калина компанія з розвитку бізнесу», ТОВ «Уні-серт» і ТОВ «Імпрув медікал». Маленька околофармацевтична імперія.
Чим же заробляють всі ці «кратії»? Відповідь проста – так званими «консалтинговими послугами». В даному випадку це словосполучення в лапках з простої причини – всі ці фірми насправді є простими прокладками, які прикривають банальні побори з імпортерів ліків і роздачу хабарів вищим чиновникам сфери охорони здоров’я.
Суть схеми проста, і краще за все її показати на прикладі з експрес-тестами на COVID-19, які були закуплені в Китаї на самому початку епідемії коронавірусу. Тести китайського виробника Bioeasy закупалися централізовано і рекламувалися як «сертифіковані в Україні». Зокрема, про це заявляв столичний градоначальник Віталій Кличко, коли розповідав про заходи, що вживаються столичними властями для боротьби з епідемією.
Власне, Кличко не збрехав – тести дійсно були сертифіковані в Україні структурами Максима Багрєєва. Але справа в тому, що чомусь ніхто не звернув уваги, що ці ж самі тести були відправлені Іспанією назад виробнику. Причини були дві: вони виявилися неточними, але, найголовніше, китайська влада офіційно заявила, що у виробника немає ліцензії на їх виробництво. Посольство Китаю в Іспанії виступило з додатковою заявою, в якій повідомило, що «компанія Bioeasy не входить у список класифікованих постачальників такого роду продукції і не має ліцензії на випуск цих тестів».
Однак це не завадило Україні ці тести сертифікувати і продавати своїм громадянам як офіційну медичну продукцію. Як же це вдалося? Для розуміння процесів треба трохи заглибитися в історію. До 2013 року дозволи на постачання в Україну лікарських препаратів видавало Державне підприємство «Державний фармакологічний центр» (тепер воно називається «Державний експертний центр МОЗ України»). Саме воно проводило необхідні експертизи та дослідження і вирішувало, чи можна те, що хочуть привезти в нашу країну, вважати ліками чи ні.
Максим Багрєєв почав свою діяльність з постачання медичних препаратів, якщо такими можна вважати БАДи, на яких він спеціалізувався, приблизно в 2005 році. Саме тоді він налагодив систему хабарів у ДП «Державний фармакологічний центр». Починав, власне, Максим Володимирович як посередник між постачальниками та керівництвом Держфармцентра. «Вирішував питання». Однак це явище ще не було системним – не було ані чіткої тарификації, ані чітких отримувачів. Питання вирішувалися на ходу, що сильно утруднювало як діяльність самого Багрєєва, так і людей, які до нього зверталися.
В налагоджену систему вся ця діяльність почала переростати зі зміною керівництва ДП «Державний фармакологічний центр» – старіючого академіка Стефанова змінив енергійний Віктор Чумак, який привів із собою не менш енергійну заступницю Ольгу Баулу. Вони й перебудували схему «роботи», вирішивши, що куди ефективніше і безпечніше працювати з легальними посередниками. Такими і стали «консалтингові компанії в сфері фармакології». Максим Багрєєв негайно зареєстрував ТОВ «Паттерн»:
Яке й зайнялося наданням цих «послуг». Причому відомо, що прикривав від інтересу відповідних органів це ТОВ співробітник СБУ Сергій Назаренко. Але це було лише початок розквіту Багрєєва і компанії – на цьому етапі він банально виступав все тим же посередником між великими гравцями фармацевтичного ринку та МОЗ України.
Однак така діяльність дала можливість досконально вивчити механізм взаємодії між державою і фармакологічною промисловістю. Чим Багрєєв не забарився скористатися – «консалтингові фірми», в яких він виступав бенефіціаром, почали плодитися як гриби після дощу.
Поштовхом до розквіту діяльності Багрєєва стали зміни правил на фармацевтичному ринку – в 2013 році Україна взяла курс на зміну правил технічного доступу медичних виробів на споживчий ринок за європейським зразком. Тоді були прийняті постанови уряду про поступовий перехід на процедури оцінки відповідності медичного виробу вимогам технічних регламентів. Було визначено, що з літа 2017 року постачати медпродукцію можна буде тільки після того, як деякі компанії проведуть оцінку відповідності її техрегламентам і видадуть сертифікат відповідності.
Зміна влади в 2014 році і подальший за цими подіями жахливий бардак у системі управління країною дав можливість одній з фірм Багрєєва – ТОВ «Уні-серт» - отримати дозвіл стати саме таким органом оцінки відповідності медичних виробів. Тобто – видавати дозволи на ввезення медпродукції в нашу країну. Фактично замінивши собою державний орган, який займався цими дозволами раніше.
Держава передала ці функції в руки тринадцяти приватних фірм, серед яких, окрім ТОВ «Уні-серт», були і кілька різноманітних «Кратій». Можна лише здогадуватися, які бариші принесла ця діяльність Багрєєву. Спеціалісти відзначили тоді різкий сплеск заходу на фармакологічний ринок України препаратів нікому невідомих до того індійських фірм, що виробляють медичні препарати. В яких умовах виготовлялися ці «препарати» можна лише здогадуватися, особливо відшукавши на карті місце розташування виробництв, які знаходились у глухих індійських селах. Про їхню ефективність судити вже навіть не доводиться.
Але факт залишається фактом – такий різкий стрибок індійської продукції був відзначений. Як і найкоротші терміни, у які видавалися дозволи на ввезення цієї продукції. Для розуміння того, що цей процес не може бути швидким, нагадаємо – йдеться про ліки, і для дозволу на їх продаж потрібно проводити клінічні дослідження. Чи є хоч одна клініка у всіх цих багаєвських «кратій» - питання, звісно, риторичне.
Як і чому все це відбувалося у сфері сертифікації ліків? Закон передбачає, що доступ на український ринок може відбуватися за повною процедурою з аудитом виробника, або шляхом визнання ЄС-сертифіката. Перший шлях складний і довгий, передбачає відправку представника органу сертифікації на виробництво, інспектування, оцінку документації, погодження тощо.
Другий шлях — так звана «часткова процедура визнання», яка дозволяє уникнути проведення аудитів і здешевити процес сертифікації виробів, дозволених у ЄС. Сертифікація відбувається на основі наявного європейського документа, з тих, з ким Україна має договори про взаємне визнання. Документ виявляється не зовсім чистим, або зовсім не чистим, але український орган сертифікації дивиться на це крізь пальці, а добрі консультанти ще й забезпечують усі формальні вимоги місцевого законодавства, наприклад, «Кратія» надає свого представника європейському або псевдоєвропейському постачальнику, як було в історії з індійськими ліками.
У 2016 році держава трохи отямилася і спробувала навести в цій сфері хоч якийсь порядок і почала перевіряти фірми, що стали в 2014 році органами оцінки відповідності медичних виробів.
Результатом стало кілька кримінальних справ, в одній з яких - № 12017000000001548 – фігурували ТОВ «Кратія» і ТОВ «Уні-серт». Воно було відкрито за фактами постачання на державні тендери медичних виробів з підробленими сертифікатами відповідності.
На жаль, у зв’язку з війною державні судові реєстри закриті, але з ранніх публікацій відомо, що «
В офісах ТОВ «Кратія» і ТОВ «Уні-серт» були проведені обшуки і вилучені документи. Але справа застопорилася. І допоміг у цьому Багрєєву тодішній зам міністра економіки Тарас Качка. А сам Багрєєв тихо перевів основну діяльність з ТОВ «Уні-серт» і ТОВ «Кратія» у фірму-дзеркало ТОВ «Уні-серт медікал», яке жодним чином не світилося в кримінальній справі:
Хоча реєстри і закриті, однак слід зазначити, що кримінальна справа, в рамках якої розслідувалися порушення ТОВ «Кратія» і ТОВ «Уні-серт», так нічим і не закінчилася. У пресі відзначалося, що, крім Тараса Качки, у Багрєєва знайшлися і інші захисники. Серед них називалися прізвища Георгія Берадзе, який свого часу займав посаду в.о. голови Державного управління справами, а в часи президентства Віктора Януковича працював заступником голови ГУС Андрія Кравця.
Ще одна прізвище теж відсилає нас до часів Януковича. Це – прогримівший свого часу хорватський бізнесмен Гранатир Желько, той самий, який у 2009 році поставив 27 реанімобілів для МНС за ціною, втричі перевищуючою ринкову. До всього ж ці автомобілі виявилися непридатними до експлуатації, оскільки не відповідали вимогам МНС і МОЗ.
Гранатир є партнером бізнесмена Костянтина Гаєвського, який відомий тим, що понад 10 років є єдиним постачальником медичного обладнання фірми Toshiba Medical (МРТ/КТ — апарати, УЗД, рентгени, інше) на території України. Продаж медичної техніки здійснювалася за тендерними процедурами, за явно завищеними цінами. Однак, замість нових апаратів Toshibа, фірми Гаєвського поставляли в українські лікарні застарілі, вже використовувані, і часто не придатні до експлуатації запчастини.
Тож, як видно з цієї короткої історії, в плані діяльності різноманітних аферистів у нашій країні за багато років нічого не змінилося. Починав Максим Багрєєв свою околофармокологічну діяльність ще при Ющенку. Відтоді прийшли і пішли Янукович та Порошенко. При них у Багрєєва справи пішли вгору.
Але особливо «піднявся» Максим Володимирович при Зеленському. Винити тут останнього або просто Багрєєву «пощастило» з коронавірусом – сказати важко. Але ось якщо Максиму Багрєєву так само буде «щастити» і з постачаннями ліків для в буквальному сенсі стікаючої кров’ю країни і далі – це буде загрожувати наслідками не тільки для нього, але і для тих, хто його прикриває в нинішній владі. І розбиратися з ними будуть вже не в судах, це можна прогнозувати досить точно.